"В Україні, здається, немає нікого, кого б о 4 ранку не розбудили бомби... Я не виняток. Я ніколи не забуду той день. Біль, страх, паніка і нерозуміння того, що буде далі, чи буде новий день, чи будемо ми живі... Щодня летіли ракети, щохвилини гинули люди, хтось заблукав у невідомість, залишивши своє щасливе життя в минуле... Життя було зведено нанівець. Я зрозумів, що таке бути біженцем. Все, що я любив, про що мріяв, сперечався - все залишилося в моєму минулому житті. Життя ніколи не буде колишнім. І ти не будеш таким же. Ніколи."
Костя. Студент 4 курсу Краматорського району.
"Через віки та сторіччя українська культура живе.
Український народ ,протягом століть зберігся сам і довів власне право на незалежність завдяки тільки вірі, яку в нас вкладала творчість. У всі часи та при різних обставинах українці мали незламність свого духу та єдність яку підтримує наша культура. Ми сильні та непереможні поки з нами наш дух та наше слово – ВОЛЯ, НАДІЯ, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ."
Ольга К
"Вікова боротьба за незалежність України. Козаки з давніх-давен боролися за свободу і незалежність. Україна з її кордонами, починаючи з 1991 р., була незалежною державою. Сьогодні через численні ракетні бомбардування наша країна страждає. Воїни нашої армії щодня захищають Україну та її незалежність від нападів …осії. Я вірю, що Україна переможе, і моє покоління було останнім, що бачило війну..."
Ганна Б. 20 років
"Навіть у найрідніших обіймах небезпечно. Жодного безпечного місця. Який вибір не зробиш – усюди ризикуєш життям. Я це відчула, як більшість із нас. Розпач і страх, який житиме в пам'яті назавжди."
Аліна П. 23 роки
"Лють. Обурення. Жага дати відсіч. Саме ці почуття виникли вранці 24 лютого і живуть досі, палають усередині, не знаючи ні жалості, ні спокою... Біль та злість завжди йдуть разом.
Але встоїмо попри все. Помстимось і відродимося знову!"
Анастасія Л. 20 років